Відомо, що «успіх – це встигнути», і це має особливий сенс у правовій сфері.
Навіть найкращу стратегію захисту може обірвати всього лише два слова – позовна давність, натомість абсолютно безперспективну справу вдається виграти внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, і її перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Проте законодавцем виділено й окремі випадки, для яких встановлюється спеціальна позовна давність, яка є скороченою або більш тривалою, наприклад, 1 рік до вимог про розірвання договору дарування, пред’явлення претензій до перевізника вантажу або ж вимог у зв’язку з недоліками проданого вам товару. При цьому строки для звернення до адміністративного суду – 6 місяців, а подекуди – 10 днів, зокрема якщо ваші права порушені діями або бездіяльністю державного чи приватного виконавця.

І, якщо в цивільних спорах судом буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, та, зверніть увагу, про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, тоді як підставою застосування строку в адміністративному спорі є пряма ініціатива суду.
Наслідок пропуску – ускладнення захисту або втрата права на судовий захист.

Частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачає презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб’єктивних справ. І такий висновок неодноразово було зроблено судами, а в подальшому і підтверджено практикою Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, де зазначено, що аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Разом з тим закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. Водночас поважними причинами пропущення позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Такий висновок сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.

Саме тому важливим аспектом у захисті й відновленні вашого порушеного права є вчасне звернення, щоб «зволікання» в руках опонента не стало зброєю проти вас.